Творчість і Бібліотека
Неділя, 23.07.2017, 19:43
Логін:
Пароль:
Ми в соціальних мережах
Тепер і в Twitter, приєднуйся!
Партнери
Календар
«  Листопад 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів записів
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Новини»Я та моя маленька літературна творчість
Я та моя маленька літературна творчість

Те, що бібліотекарі творчі люди, я знала ще тоді, коли вперше прийшла на роботу в бібліотеку. Гадаю, ви зі мною погодитесь! Адже провести декілька років тому бібліотечне заняття без комп’ютера та проектора  - без творчості було просто неможливо.

Але творчість буває різна: хтось неперевершений актор, хтось гарний оповідач, хтось гарний декламатор тощо. А які майстрині на всі руки працюють у бібліотеках - ви і без мене краще знаєте. Такі чудеса з нічого створюють! Диву даєшся!

Та сьогодні я хочу поговорити про літературну творчість бібліотекарів. Особисто для мене цього року стало відкриттям літературна творчість деяких моїх колег. Наприклад, директор Миколаївської обласної бібліотеки для юнацтва Іванова Наталія Вікторівна пише чудові жіночі, ліричні вірші, які продовжили своє існування і в музичних візерунках миколаївських композиторів.

На рахунку Лії Щеглової – вже кілька важкеньких жіночих романів, і навіть одна дитяча казочка. А може навіть і не одна!

 

Так ось! Я ніколи не гадала, що колись спробую сама щось написати. Адже для цього треба вміти фантазувати. Ще з самого дитинства я зрозуміла силу нині такого модного терміну «сторітеллінгу».

Щовечора влітку у бабусі, ми – різновікова дітвора, збиралися на лавочці і слухали пригодницько-цікавющі історії найстаршого з нас та більш начитанішого хлопця на ім’я Павло. Це був справжній ритуал! А як же! Головними героями цих історій були ми, слухачі. Чого ми тільки  в них не робили: шукали скарби, рятували один одного від різних чудовиськ, боронили свою дружбу тощо. Адже фантазії немає меж! Наскільки я знаю, цю пристрасть оповідача Павло не покинув і сьогодні. Від знайомих я дізналася, що він при нагоді проводить екскурсії містом Лева.

І судячи із захоплених відгуків, на які я натрапила у соцмережах – талант не пропав. Не сумнівалася ні на мить!

Одного разу, навесні, директор нашої бібліотеки запропонувала всім співробітникам взяти участь у бібліотечному міні-конкурсі з написання бібліотерапевтичної казки. "Ну що ж, гаразд! Спробую!" – подумала я. Лише час слід знайти. І він таки знайшовся.

Пів на дванадцяту ночі. Домашня робота вже зроблена. Рідні потомилися і сплять. Час на творчість! Сіла за стіл і взялася…на жаль вже не за ручку, як це робили письменники раніше, а за клавіатуру ноутбуку.

З чого ж почати? По-перше, визначимо головного героя.

«В одному невеликому містечку жила звичайна родина: мама, тато і синочок. Малюка звали Ванюша і було йому аж цілих чотири рочки. Він вважав себе досить дорослим, розумним і сміливим хлопцем.

І все б нічого, але чомусь  кожного ранку в будні, цей «дорослий» хлопець  категорично відмовлявся йти в дитячий садок. А все тому, що Ваня не любив «тихі години»…

По-друге, – він має обов’язково зустрітися з якимось казковим героєм. І ім’я його  хай буде…. Бабай!

«…- А моя мама каже, що до тих, хто не хоче спати,  приходить страшний Бабай! Всіх несплячих  дітей він забирає у свою темну країну. Тебе він точно забере!..

Не знати чого, Ваня замислився над цими словами: «Та ні, такого не може бути! І не має на світі ніяких Бабаїв!..»

Чим тобі не казковий герой? Кожній дитині він знайомий. І хоча особисто мене ним у дитинстві не лякали, все ж, лягаючи спати я ретельно підтинала ковдру – сама не знаю навіть чому.

Але ж насправді  ніяких Бабаїв не існує!

«…- Ти хто? Ти - Бабай? – боязко запитав Ваня. Йому чомусь не хотілося отримати ствердну відповідь на своє питання.

- Отакої! Як завжди! Варто з’явитися на люди, як тебе тут-таки і образять! Полізу-но я назад – гірко сказав чоловічок.

- Чекай, я не хотів тебе образити!

- Невже я схожий на Бабая? І до речі, хто це такий?

- Ну, я не знаю схожий ти чи ні.... Мій друг, Сергій,  казав, що Бабай – це такий страшний чоловік. Він забирає у свою темну країну дітей, які не хочуть спати. А ти весь пилючий, скуйдовжений і, чесно кажучи, маєш страшний вигляд. Ось я і подумав…

- Ну, а ти спробуй увесь час ховатися під ліжком, я би тоді на твій вигляд подивився, – ображено сказав гість…»

Ну і по-третє, якщо казка бібліотечна – значить там обов’язково має бути книга.

«…Мене звуть Баю-Бай! Раніше я приходив увечері до тих будинків, де матусі співали колискових пісень своїм донечкам та синочкам. Інші читали перед сном цікаві книжки. Я тихенько сідав у куточок біля ліжечка, щоб мене ніхто не бачив, і слухав матусину пісню чи казочку. Всі ці звуки складалися у моїй уяві в  кольорові картинки, які одразу ж з’являлися у кімнаті. Та мами їх не бачили. Мої яскраві і неповторні історії могли бачити тільки маленькі дітки. Коли вони їх роздивлялися, то потихеньку засинали, і вже у своїй уяві продовжували малювати власні кольорові пригоди. Але зараз...  - чоловічок раптом замовк..»

Яка ж склалася ситуація зараз – ви і так чудово знаєте. Ну, і звичайно, як годиться у кожній казці – добро завжди перемагає зло.

«..От скажи, а коли ти останнім часом бачив такий кольоровий сон, що прокидався радісним і щасливим?

- Коли був ще маленьким!

- Так ти і зараз не такий вже і великий. У тебе все життя ще попереду.

- Ой, тоді я не хочу стати таким дорослим, який не буде бачити щасливі сни! Ти казав, що я тобі можу якось допомогти. Кажи скоріше, як. Я все зроблю!

- Ну, по-перше, не роби з себе дорослого. Ще встигнеш ним стати. По-друге, попроси матусю, доки ти не навчишся читати сам, читати тобі на ніч казки. Ну, а по-третє, пообіцяй, що коли ти станеш дорослим, то  будеш читати вечірні казки і своїм дітям. І тоді твоя родина зможе стати насправді щасливою. І не буде на світі ніяких Бабаїв. А буду лише я – Баю-Бай!

- Я з радістю  виконаю твоє прохання і даю обіцянку. І почну я вже зараз. Сідай зручніше. Я зараз.

І Ваня вибіг з кімнати. Через декілька хвилин він зайшов до кімнати з мамою, а в руці у нього була книжка. Хлопчик скоренько заліз на ліжко, ліг, вкрився ковдрою і приготувався слухати казку.

І мама не заставила його довго чекати.

Спочатку він нічого не побачив – як не вдивлявся. А потім у кімнаті тихенько, невідомо звідки, з’явився місяць. Його лагідне світло почало освітлювати простір навколо себе. І ось вже у всій своїй величі перед очима Вані з’явився стародавній замок, з високими баштами і міцними воротами. В замку ніхто не спав, тому що було чути іржання коней і брязкіт металу. Певно, лицарі готувалися до походу….

Слова казки ніжно лилися з маминих вуст і навколо все оживало.  Хлопчачі пригоди тільки починалися. Побачивши і відчувши це хоча б раз у своєму житті – від цього вже важко відмовитися. Адже від щастя і радості – не відмовляються.

Баю-Бай тихенько сидів у куточку і вдивлявся у видиме лише йому і хлопцю. Він щасливо посміхався. Баю-Бай!»

Ну от і дописано останній рядок. Швидкий погляд на годинник – три години ночі! Нічого собі! І навіть спати не хочеться! Ба – творчість затягує!

Наступними ночами були написані ще кілька казочок: про Вередуню, вередливу дівчинку, про хлопчика, який розкидався лайливими словами направо і наліво, про дитячу віру в Діда Мороза.

Головні герої моїх казочок – реальні діти. Саме вони спонукали мене придумати і написати саме такі казкові історії. Мені захотілося, щоб вони змогли хоч на хвильку зазирнути у своє «вірогідне» майбутнє і змогли змінитися на краще.

Наостанок хочу зазначити, що мені дуже сподобалось творити. І хоча я точно знаю, що у цьому велика заслуга моєї МУЗИ – закликаю всіх бібліотекарів, мам, і не тільки мам -  також спробувати і відчути те, що відчула я.

Голенко Ірина,

завідуюча відділом нових інформаційних технологій

Миколаївської обласної бібліотеки для дітей ім. В.О. Лягіна




Всі зображення до публікації Я та моя маленька літературна творчість
Категорія: Новини | Переглядів: 581 | Додав: anya
Теги: муза, Казка, сторітеллінг, літературна творчість | Рейтинг: 3.0/2
avatar
1 Anna Bershadskaya • 15:47, 14.11.2014
Ірочка наша дуже активна,
Творча, добра, креативна!
Супербібліотекар в нас вона!
Це для нас не новина!

Треба приклад з неї брати:
На "відмінно" працювати!
І тоді бібліотека-
Буде тільки процвітати!
Колега Аня))))
avatar