Творчість і Бібліотека
Понеділок, 20.11.2017, 22:12
Логін:
Пароль:
Ми в соціальних мережах
Тепер і в Twitter, приєднуйся!
Партнери
Календар
«  Вересень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Архів записів
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Новини»Одинадцять друзів (не)досвідчених читачів
Одинадцять друзів (не)досвідчених читачів

Завзятому літературоману (чи просто завсіднику Інтернету), безперечно, доводилося ознайомитися із чимось на кшталт «списку з десяти (чи сто двадцяти) книг, які обов’язково має прочитати дівчина». Або з «десяткою книг, які автор чомусь долучив до загальновизнаної світової класики і обклав з усіх боків».

Так от, нема безгрішних людей, тому я теж складу свій список. В чому його особливість? На мій суб’єктивний погляд (будь-хто може зі мною не погодитись, я не заперечую, і мені байдуже у другому степені), це ті книги, які змушують по-новому подивитися на світ чи на літературу і – принаймні, мені б хотілося вірити в це, – допомагають формувати критичний світогляд (якщо хтось заперечить, мовляв, вся література вчить мислити, то я раджу подумати про соцреалізм чи жіночі романи, перш ніж розкидатися такими заявами).

Отож, мій список. Його, звичайно, можна продовжувати – прочитати всі книги людина все одно не здатна; нумерація не має значення – книги можна читати в довільному порядку або якісь із них викидати зі списку. Коротше кажучи, наводжу за алфавітом:

  • Бекетт Семюел «Чекаючи на Годо». П’єса. Театр абсурду. Протягом усього твору здається, що це повний маразм, але цей маразм аж занадто схожий на сучасний світ. Назва «говорить». «Годо» дуже нагадує англійське слово «God» (бог). Пошук відповіді на одвічне питання, чи є на кого чекати.
  • Бовуар Сімона «Прелестные картинки» (зустрічала тільки в російськомовному перекладі). Те, що вразило особисто мене – лаконізм стилю. Це був майстер-клас із вміння говорити коротко і вибухово змістовно. Вчитуєшся практично в кожне слово. Потім перечитуєш ще раз і думаєш тільки – вау. Але обережно – перу цієї авторки належала праця, на яку молилися апологети фемінізму. Певно, книга для жінок і філологів.
  • Вільямс Теннесі «Трамвай бажання». П’єса. Вражає точністю відтворення кількох людських типів, які до прочитання цього тексту не зустрічалися мені в літературі, але в житті – неодноразово. Ні – рожевим окулярам, так – найгіршим сторонам людської природи.
  • Дрозд Володимир «Катастрофа». Все таємне й непривабливе, що можна знайти на дні мистецької душі. Загалом, герої В. Дрозда – люди амбіційні, кар’єристи, наділені твердою впевненістю у своїй винятковості. Відверто кажучи, різко виділяється в нашій вітчизняній прозі, яка (принаймні, донедавна) зосереджена на сільській тематиці, та навіть у ХХ столітті просякнута духом народництва.
  • Забужко Оксана «Музей покинутих секретів». Твір розділено на два часові пласти – сучасність і роки боротьби УПА. І ці два часові пласти справили на мене кардинально протилежні враження. Але заради пласту про УПА варто прочитати. Це перший історичний роман, в якому навіть попри смерть головних героїв не відчуваєш цього постійного присмаку нашої історичної поразки. Утвердження – нарешті! – вітальної сили української нації.
  • Камю Альбер «Сторонній». Навіть якщо екзистенціалізм вам не до вподоби, він все одно круто змінить вашу свідомість. Створює відчуття вільного падіння в порожнечу. Світ абсурдний, всі зусилля в ньому марні і, водночас, поза твоїм нинішнім буттям існує тільки Ніщо. Тобто нічого не існує. We are born to die.
  • Підмогильний Валер’ян «Невеличка драма». Хотілося навести як приклад роман «Місто», однак в ньому аж надто явно вгадується вплив роману «Любий друг» Гі де Мопассана (який В. Підмогильний перекладав українською). Тому в список потрапила «Невеличка драма». Українська інтелектуальна проза. Автор з холодною увагою (ніби вчений-дослідник) вивчає людські характери та «невеличкі драми» (назва іронічна), які виростають зі стосунків несумісних особистостей.
  • Ремарк Еріх Марія «На Західному фронті без змін». Література «втраченого покоління» (можна порадити «Вогонь» Анрі Барбюса, «Прощавай, зброє!» Ернеста Гемінгвея тощо). Після близького знайомства з радянськими творами про війну відчуття таке, ніби потрапляєш в іншу реальність. Відсутня пропаганда всемогутності певної армії, відсутня РАДІСТЬ ВІД ПЕРЕМОГИ НАД СУПРОТИВНИКОМ («даешь пять фашистов за четыре выстрела!»). Є тільки біль, усвідомлення, що війна – це жах, незалежно від того, на чиєму ти боці, і що у підсумку програли всі, бо дозволили такому статися.
  • Ремарк Еріх Марія «Три товариші». Відповідь на питання, як, чому, з яких причин постав фашизм. І красива любовна лінія.
  • Саган Франсуаза «Здрастуй, печаль» (переклад видавництва звучить кострубато). Історія про «золоту дівчинку», яка від нудьги та бездумності руйнує життя іншій людині. Твір без жодного моралізаторства, відсутній повчальний тон, персонажам дозволено жити власним життям, без «тіні автора» за плечима (подібне: Френсис Скотт Фіцджеральд «Великий Гетсбі»).
  • Селінджер Джером «Над прірвою у житі». Банально, знаю, але все ж таки. Краще не читати, якщо тобі вже є 18, в крайньому разі – 20. Весь кайф підліткового максималізму і особливий погляд на правду-мать може зрозуміти тільки людина молода і незаангажована.

Ксенія Шпак,

бібліограф бібліотеки-філіїі № 13

для дітей м. Запоріжжя

За матеріалами: http://ksenyashpak.tumblr.com/post/96726162249
Категорія: Новини | Переглядів: 391 | Додав: anya
Теги: світогляд, бібліотекар, список, книги | Рейтинг: 5.0/1
avatar