Творчість і Бібліотека
Понеділок, 25.09.2017, 05:36
Логін:
Пароль:
Головна сторінка [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Творчість і Бібліотека » Вірші, проза, поезія » Вірші про книгу (Тут вірші про книгу і читання)
Вірші про книгу
bibliotekaДата: Середа, 24.10.2012, 11:34 | Повідомлення # 1
Адміністрація проекту
Група: Адміністратори проекту
Повідомлень: 26
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
Розміщайте вірші про книгу тут. Свої, чужі, але так щоб не порушувати авторського права)...
Нехай книга буде з нами).

Пісенька маленьких читачів
С.Михалков


В кожнім домі, в кожній хаті-
У містах і на селі,-
Хто навчився вже читати,
Має книжку на столі.
Дружба з книгою – це свято,
Не було б його у нас,
Ми не знали так багато
Про новий і давній час.

Все ми в книзі знайдемо.
Кращої не знаємо,
Доброї і вірної
Подруги малят!
Книгу зрозумілую,
Чесну, добру, сміливу
І дівчатка, й хлопчики-
Хочуть всі читать!

І найменшенька дитина,
Що не вміє ще читать,
Ледь колисочку покине-
Просить книжку показать.

В день народження до друга
Доведеться тобі йти,
Гайдара прекрасну книгу
Принеси в дарунок ти!

Все ми в книзі знайдемо.
Кращої не знаємо,
Доброї і вірної
Подруги малят!
Книгу зрозумілу,
Чесну, добру, сміливу
І дівчатка, й хлопчаки-
Хочуть всі читать!

Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житті-
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.
Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброму навчать-
Працювати, і учитись,
Й Батьківщину шанувать!

Про книжку
Марія Пригара

Книжка скаржилась Мар”яні:
- Я у тебе не в пошані.
Звідкіля це на мені
Плями сині та масні?
Подивися, от сторінка:
Намальована хатинка,
Під хатинкою маля,
І написано: „ Це я”.
А за дві сторінки далі -
різні звірі небувалі:
сині, жовті, та рябі,
що не снилися тобі.
Люди кажуть: - Ой, чи я ти!?
Як тебе тепер читати?
Скільки ми читали книг,
А не бачили таких!

Бачить-не бачить
Леонід Глібов

Бачить-не бачить,
Чути-не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче-
Правди навчає,
Іноді бреше,
Всіх звеселяє.
Люба розмова,-
Будемо, діти,
З нею довіку
Жити-дружити.
Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартівлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді:
Річ коротенька-
Книжка, та й годі.

Буквар (уривок)
Валентин Бичко

Є книг багато – радісних, печальних.
Товстих, тонких, барвистих, наче жар.
Але одна – книжкам усім начальник,
І звуть її по-простому – Буквар.
Із нього слів не вируба сокира,
Це маленятам кращий в світі дар,
І мова в нім – легка, співуча, щира,
Дитячі душі гріє він – Буквар.

У книги люди, наче бджоли в соти
Дмитро Павличко

У книги люди, наче бджоли в соти,
Знесли духовний, чародійний мед.
Сліпцеві очі ним потри, і в миг
Побачить сонце й голубі висоти,
Відчує мислі найстрімкіших літ.
Збагне людські страждання і турботи,
Поможе іншим темряву збороти,
Рвучи з очей пов”язки чорних лент!
Благословенна та ясна година,
Коли Буквар до рук бере дитина,
Коли читає „Кобзаря” юнак,
Коли Франка „огромнії сонети”
Підносять дух, коли говорять Гете,
Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

Збирала Олена (Мамочка)
Прикріплення: 4049064.jpg(11Kb)
 
bibliotekaДата: Середа, 24.10.2012, 11:35 | Повідомлення # 2
Адміністрація проекту
Група: Адміністратори проекту
Повідомлень: 26
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
Дитячі вірші про книгу від Лесі Храпливої - Щур

Дві книжки

Зійшлися дві книжки:
Галі та Оришки,
Одна чиста, мов на свято,
Друга вся пом'ята.

Бо знає Оришка,
Що добрий друг книжка:
Пильно лиш її читати,
Розкаже багато.

Бо тільки Оришка
Дочитає книжку,
Має здавна добру звичку:
Кладе на поличку.

Візьме книжку Галя,
(Довго отягалась!) —
Зараз пальці всі немиті
На книжці відбиті.

Кине книжку Галя,
(За котом погналась)
Впаде книжка десь під ноги,
Позбиває роги.

Так росте Орися:
Щодня щось навчиться.
А що буде Галя знати?
Можете вгадати?

Мандрувала книжечка по лісі

Мандрувала книжечка по лісі.
Жовте листя падало до ніг.
Вийшла білка, сіла на горісі:
— Заходи до мене! — Дам горіх!

— Дякую! — сказала чемно книжка, —
Певне добрий твій горіх на смак,
Та спішу, аж заболіли ніжки,
До дітей я поспішаю так.

Мандрувала книжечка по полі,
Хом'ячки їй заступили путь:
— Ти куди спішиш? Та лиш поволі!
Пиріжки у нас у ямці ждуть!

— Дякую! — сказала чемно книжка,
— Пиріжки смачні пізніше з'їм!
А тепер спішу, аж гнуться ніжки,
Дітям радість принести усім!

Мандрувала книжка вулицями.
Вулиці зеленим світлом: блим!
— Походи та прогуляйся з нами!
Ти куди спішиш, та ще за чим?

Але книжка поспішала далі,
Де з віконця, з-поза занавіс,
Вже давненько діти виглядали,
Щоб їм книжку хтось нову приніс.

При столі засіли в крузі діти,
Книжечку читали цілий день.
За вікном осінній віяв вітер,
Бився дощ об шибку: брень! — та брень!

Ведмедик і ляля

Ми читаємо завзято,
А читання нам — це свято!
Гарна книжка для ведмедя,
То солодша і від меду.
Краща книжечка для лялі,
Як стрічки та ще й коралі.

Вже пів книжки прочитали,
Ми разом: ведмідь і ляля.
Прочитаєм за годину
Ще і другу половину,
І спитаєм в Галі нишком:
— Можна взяти другу книжку!?

Івасик і книжка

Раз дістав Івасик книжку.
Заглядає збоку, нишком...
— Я вже маю книжку в школі,
Чи одної не доволі?!

Тут ось "А" — тут "Б", це знаю.
Нум. Пічну читати скраю!
Ось на образку палати...
А які? Цікаво знати!

Прочитав усеньке слово,
Друге вже почав наново...
А пройшло щось пів годинки,
Прочитав аж три сторінки!

Ще й не проминула днинка,
Дочитав до обкладинки.
Тата йде тепер просити
Книжку ще одну купити!

Дивна мандрівка

Цікаву мандрівку
Відбув я ось нині:
В човні з ескімосом,
З верблюдом в пустині.

Літав поміж зорі,
Бував на дні моря,
В печерах, де скарби,
Де звірі говорять.

Водив характерник
Мене на могили,
Де лицарі славні
По битві спочили.

В гранітному замку
Вбив лютого змія;
Прекрасна царівна
На волі радіє!

На острові дивнім
Малі дробенята
Мене попросили
В них князем остатись.

А далі?...— Ти дармо
"Що далі" — питаєш!
Це книжку читав я!
Читай, то узнаєш!

Євшан - зілля *

У таборі посеред трав,
Новацтву в час дозвілля
Раз братчик казку розказав:
— Євшан, чарівне зілля
Росте в степу, не знати, де.
Та хто його добуде,
Далекий Рідний Край знайде
І виб'ється у люди.

Почалась школа. Наш Михась,
Що тільки вчитись стане,
То думає він раз-у-раз:
— О, зілля те євшану
Знайду, хоч під землею я!
Лишив відкриту книжку,
У світ пішов одного дня
Шукать євшану нишком.

Питав в сови, у пугача,
У вовка і в лисиці,
В куни, у дятла-стукача...
Аж каже ведмедиця:
— Лиш труду ти не пожалій!
Іди полями, гаєм,
Аж де в хатині чародій
Великий проживає!

Знайшов Михась чарівника,
Його послухав слова:
— Є; зілля, квітка є така!
— Шукаєш? То й чудово!
Тільки не йди на край землі
В невидані палати;
Вона у тебе на столі
Буде спокійно ждати.
Це українська книжка, знай!
Вона для тебе стане
У чужині за Рідний Край,
За зілля те євшану.

Михасик у хату повернувсь
І жваво, без принуки,
Книжки, що на столі забув,
Схопив в обидві руки.
Сторінки зникли перед ним,
Картини лиш побачив:
Із рідних ватер сизий дим
І плем'я все козаче.
Мов розцвіла своя земля:
Дніпро, чайки, гетьмани...
Така вже сила там була,
В книжках — мов чар євшану.

І розглядає день-у-день
Михасик ці картини:
Євшану запах, звук пісень
Своєї України.

* Євшан — різновид полину, зілля, що росте у степах України. Має сильний і водночас ніжний, приємний запах. За давніми переказами, хто його понюхає, пригадає собі свою батьківщину, хоч би її зовсім вже забув.
 
Форум » Творчість і Бібліотека » Вірші, проза, поезія » Вірші про книгу (Тут вірші про книгу і читання)
Сторінка 1 з 11
Пошук: